З-під коренів старої Сосни, що стояла на галявині лісу, вибралося на білий світ Джерельце. Не велике і не маленьке, з солодкою, приємною на смак водою. Дуже привітний і в міру прохолодний, він заповнив невеличку западинку своєю ключовою водою.
Звірі і птахи лісові приходили і прилітали сюди, щоб втамувати свою спрагу, попивши живої води Джерельця. Люди відвідували його, щоб відпочити у благодатній тіні лісових дерев і спробувати цієї чистої води.
Ганим було Джерельце. Все живе милувалося ним і вітало його радісними посмішками. А Джерельце також було лагідним і привітним зі всіма. Кожного, хто схилявся над ним з бажанням попити прохолодної водички, воно щедро обдаровувало своєю живитворною вологою...
Виросла у лузі Ромашка. Гарненька. Біленька. З сонечком у серединці. Листочками зеленими до світла тягнеться. Ніжну голівку перед вітрами схиляє. Кожного ранку студеними росами вмивається. А вечорами казки травинкам розповідає.
Всім подобалася Ромашка. Всі милувалися красунею–квіткою і дуже її любили.
Та з деяких пір засумувала Ромашка. Теплим вітрам привітно не киває. Ранкові роси на землю впускає. Про казки свої взагалі забула…
Наче підмінив її хто.
Хто не запитував про причини її несподіваного суму, вона тільки оченята свої до землі опускала. Та у відповідь нічого не говорила. Лише через кілька днів всезнайка-Сорока випитала таки у неї, що за печаль така на неї напала.
Виявляється, платтячко біле їй набридло. Дуже хочеться їй стати блакитною–блакитною. Як сама Мрія… Як квітка–Незабудка…
На великій лісовій галявині жили-були гриби.
Багато їх там було. І всі різні: і білі, і підосичники, і підберезники. Всі красені такі, що й очей не відвести. Було там і кілька грибів-поганок. Та хто ж на них дивитися буде? Адже вони нам зовсім не потрібні.
Під шатами старих дубів зарилися в мох дубовики, синяки і моховики. Хитрі лисички поховалися під опалим листям. Під колючими, але привітними і радісними сосенками зачаїлися маслючки і рижики.
Солідні білі грузді цілими днями у хованки грають. Розбіглися по всій галявині і тепер ретельно шукають один одного, намагаючись зібратися в одну велику купу. Та їх випередили веселі опеньки. Вони величезною ватагою зібралися на старому дубовому пеньку. І тепер навряд чи ще якісь гриби змогли б назбирати купу, яка була б ще більшою...
QWW.com.ua - Каталог украинских сайтов
