*   *   *
Ходить  нічка  біля  хати.
Тихо  в  двері  стукає.      
Вже  пора  лягати  спати, - 
Тільки  я  не  слухаюсь.      

Я  люблю  і  маму,  й  тата. 
Та  не  хочу  в  ліжечко.      
Справ  у  мене  так  багато! 
Не  посплю  ще  трішечки.     

З  неба  зоряна  пороша        
Сипле  сни  в  віконечко…   
А  я  півника  попрошу, -      
Хай  розбудить  сонечко!      

*  *  *                                                          
У  травичці,  на  покосах,   
Достигають  чисті  роси.   
Та  лиш  сонце  скоса  гляне,  
Роси  в  травах враз  розтануть. 

Я  прокинусь  до схід  сонця,     
Гляну  швидко  у  віконце -        
Чи  нема  в  траві  морозу -         
Й  побіжу  по  стиглі  роси.        

Назбираю  їх  в  горнятко,          
Як  збирав  малину  татко.         
Мама  дасть  до  них  сметани   
І  вони  смачніші стануть.          

*   *   *
Плаче  дощик  на  подвір’ї.
Все  подвір’я  стало  сірим:
Сірі  квіти,  сірі  трави,
Сірі  верби  кучеряві.

Чи  якась  біда  у  нього?
Чи  образився  на  кого?
Плаче  зранку  і  до  ночі,
Засміятися  не  хоче.  

Дощик,  дощик,  не  журись!
На  часинку  припинись!
Стань  веселкою  у  небі, -
Щоб  ми  всі  прийшли  до  тебе.