Цар  грибів

Наш  дідусь  Максим  -  лісник.
Він  -  казкар  і  чарівник.           
Від  весни  і  до  весни                   
Він  у  лісі  -  головний.              

Хоч  Країна  лісова                     
Береже  свої  дива, -                    
Всі  їх  знає  дід  Максим.           
Нам  завжди  цікаво  з  ним.       

Якось  він  нам  розповів            
Про  царя  усіх  грибів.               
От  би  нам  зустрітись  з  ним –
Із  отим  царем  грибним!..         

Ми  з  сестричкою  щодня          
В  ліс  ходили  навмання, -         
Щоб  дізнатися  про  те,              
Де  який  грибок  росте.              

Радий  був  дідусь  Максим:         
- Як  цікавитесь  ви  тим, -            
Сам  у  ліс  вас  поведу.                 
Розповім  все  до  ладу.            

Нас  дідусь  водив  туди,
Де  гриби,  немов  з  води,
День  за  днем  росли  й  росли,
Де  вони  завжди  були. 

Як  підемо  з  дідусем, - 
Повні  кошики  несем: 
Білі,  рижики  смачні,
Підосичники  міцні,

Симпатичні  маслючки,
Чарівні  моховички,
Сироїжки  і  грузді,
І  лисички  молоді.

Весь  осичник  обійшли.
У  ялинах  щось  знайшли.
Від  дубочків  до  беріз, - 
Так  обходимо  весь  ліс.

Я  вам,  друзі,  розповім,  
Як  цікаво  в  лісі  тім,
І  про  те,  як  цар  грибний 
Сам  заліз  у  кошик  мій.

      
           Маслюки

У  грибочка-маслючка                
Завжди  шапочка  липка,               
І  від того  маслючок                      
Весь  слизький,  як  слимачок.      

Не  турбуючись  про  те,                
Він  під  соснами  росте.             
Ще  й  росте  там  не  один,        
А  в  гурті  таких  як  він.            

Темні  шапочки  у  них, -            
Всі  у  крапельках  масних.           
Ніжка  жовта  і  міцна, -                
В  мох  ховається  вона.                

Маслючки,  такі  масні,                 
Пальці  вимастять  мені.               
Та  люблю  я  ці  грибки               
І  збираю  залюбки.                      

А сестричка,  хоч  мала,                        
Теж  чимало  їх  знайшла.                    
- Маслючків  і  я  нарву!                            
Ручки  витру  об  траву!                            
            
              Рижики                                      

Помаранчево-руда
З  глиці  лійка  вигляда.
Хто  ж  ці  лійки  загубив?
То  не  лійки,  то  -  гриби!

Звуться  рижики  вони.
Виростають  восени - 
Там,  де  сосни  смоляні, 
Де  ялинки  чарівні.

Та  в  ялинах  ці  рижки
Не  нагулюють  боки. 
Там  вони  чомусь  малі.
Як  медальки  на  землі.

А  під  стовбуром  сосни
Як  кабанчики  вони:
І  великі,  і  міцні,
І  корисні,  і … смачні.

Той,  хто  рижики  вживав, 
До  аптек  доріг  не  знав.
В  них  цілюща  сила  є, - 
Нам  здоров’я  додає.