Зажурилася  верба

Зажурилася  верба

Над  водою…

Зажурилась,  що  живе

Самотою…

Красень – клен  на  берег  той

Перескочив.

Нахилитись  до  верби

Він  не  хоче…

Приспів:  Посміхнись,  посміхнись,

Посміхнись хоч раз до мене!

Подивись,  подивись

В  мої  очі,  зелен-клене!

Привітай  вербу  плакучу,

Що до тебе гнеться з кручі,

Зелен-клен!..

Роси  капають  з  верби  -

Наче  сльози…

Наче  спогади  п’янкі

Про  морози…

Їх  підхоплює  ріка

На  рамена,

І  відносить  на  той  бік  -

Аж  до  клена…

Приспів:

Я,  неначе  та  верба,

Теж  зітхаю…

І  щовечора  тебе

Виглядаю…

Все  чекаю,  що  прийдеш

Ти  до  мене.

Що  в  дорозі  ти  не  став

Зелен-кленом…

Приспів: