Ще  з  часів  князівської  доби
Ми  боролись  за  щасливу  долю.
І  шаблі  здіймали  не  раби,
А  борці  за  правду  і  за  волю...

Немов  в  якімсь  калейдоскопі,
Імлиться  сірих  днів  туман.
Усі  ми,  начеб  то,  а  Європі.
Та  щось  її  у  нас  нема.

Сміття  на  вулицях  і  в  душах.
Сміття  в  озерах  і  в  лісах…

Колись я звавсь Семеном. Мав сім’ю.
Бродила  у  мені  козацька  сила.
Та з пляшкою здруживсь – і досі п’ю.
Усе  в  моїм  житті  перемінилось.

Давно було це… Може рік, чи п’ять…
Чи всі п’ятнадцять в безвість відлетіло…