Микита - освітянин
Лис Микита зажурився,
Як Союз розпався.
Із жалю ледь не вдавився,
Та за розум взявся.
Розум - то хороша штука!
А як є хоч трішки,
То не треба йти в науку, -
Треба брати віжки…
Хоч де-небудь керувати!
Хоч в заготконторі…
Хабарі тихенько брати,
Як робив ще вчора…
Місце теплим не буває,
Як таким не зробиш…
Це, Микита дабре знає, -
Як симптом хвороби.
Приспів: Ой, була у нас освіта -
Хоч і гріх хвалити -
Чи не кращою у світі.
Та прийшли «микити»…
Хоч народ на партіяків
Дуже був сердитий,
Та прикинувсь небораком
Хитрий Лис Микита.
Бив себе щосили в груди.
Попіл в чуба сипав…
Дивувались з нього люди, -
Думали, що випив.
Ой, не пив в ті дні Микита,
Хоч бувало різне…
Встиг до Руху причепитись
Не занадто пізно.
Хоч не дуже й довіряли
Рухівці Микиті,
Та в конторі місце дали -
Попрацюй в освіті!
Приспів: Ой, була у нас освіта -
Хоч і гріх хвалити -
Чи не кращою у світі.
Та прийшли «микити»…
В школі з трійок не вилазив,
А як став тим «завом», -
Всі науки по три рази
Він щороку правив.
Вносив зміни у програми
І у методички…
Брав дари від тата й мами,
І від керівнички…
Вчили учні ту науку…
Вчителі плювались…
А Микиту за ті муки
В область скерували.
Область - то не ті масштаби!
Не районний рівень…
Це, пардон, кон'як і баби,
Й ціла купа гривнів!..
Приспів: Ой, була у нас освіта -
Хоч і гріх хвалити -
Чи не кращою у світі.
Та прийшли «микити»…
Як у область він забрався,
То не довго й думав, -
Для синочка постарався -
Взяв міністра кумом.
Хоч той кум аж у столиці,
Та багато може…
Може, часом дасть по пиці,
Але й допоможе…
Їздив школами Микита -
По містах і селах…
Був у школах він сердитим,
У гостях - веселим.
Він тепер до Храму ходить -
Щоб не відставати:
Ні від зиску, ні від моди,
Ні від вдів багатих…
Приспів: Ой, була у нас освіта -
Хоч і гріх хвалити -
Чи не кращою у світі.
Та прийшли «микити»…
| 
QWW.com.ua - Каталог украинских сайтов
